Сьогоднішня тема: Культура поведінки
- це сукупність корисних, стійких форм щоденної поведінки у побуті, спілкуванні, різних видів діяльності.
Норми, які повинні стати звичними формами культури поведінки дитини, мають у своїй основі такі моральні цінності, як гуманність, милосердя, доброзичливість, працелюбство, правдивість та чесність.
З ранніх літ необхідно виховувати повагу дитини до народного етикету: вітання, допомагати тим, хто цього потребує, відвідувати хворого, починати день доброю справою.
Зміст культури поведінки дошкільників охоплює культурно- гігієнічні навички: акуратність, охайність тіла, зачіски, одягу, взуття, культура вживання їжі, поводження за столом та культуру діяльності: вміння тримати в порядку місце для роботи, ігор, навчання, звичка доводити до кінця почату справу, бережливо ставитись до речей, іграшок, книг.
- це сукупність корисних, стійких форм щоденної поведінки у побуті, спілкуванні, різних видів діяльності.
Норми, які повинні стати звичними формами культури поведінки дитини, мають у своїй основі такі моральні цінності, як гуманність, милосердя, доброзичливість, працелюбство, правдивість та чесність.
З ранніх літ необхідно виховувати повагу дитини до народного етикету: вітання, допомагати тим, хто цього потребує, відвідувати хворого, починати день доброю справою.
Зміст культури поведінки дошкільників охоплює культурно- гігієнічні навички: акуратність, охайність тіла, зачіски, одягу, взуття, культура вживання їжі, поводження за столом та культуру діяльності: вміння тримати в порядку місце для роботи, ігор, навчання, звичка доводити до кінця почату справу, бережливо ставитись до речей, іграшок, книг.
Слід додати до поняття " культури поведінки" входять уміння і навички, що сприяють розвитку культури розумової і фізичної праці, особиста гігієна, ряд звичок, пов'язаних із ставленням до інших людей : ввічливість, турботливість, уважність, тактовнвсть, делікатність.
Формування культури поведінки дошкільників відбувається в умовах поступового розширення соціального середовища. Найбільш авторитетною фігурою залишається дорослі, на оцінку якого дитина орієнтується у власних діях і вчинках.
